Вишиванка – символ приналежності до роду та нації, ознака українськості, яка вирізняє українця у багатомірному, багато вбраному глобалізованому світі, це наш етнічний бренд.
Цей день не є офіційним, але відзначають його не тільки в Україні, але й за її межами – українці та всі прихильні до нас та до нашої культури люди.
Леся Воронюк – українська письменниця, журналіст та громадський діяч, член Національної спілки журналістів України. Саме вона у 2006 році, навчаючись у Чернівецькому національному університеті імені
Ю. Федьковича, стала ініціаторкою Дня вишиванки, який відзначають щороку в третій четвер травня.
Виявляється, скіфи були модниками!
Давньогрецький історик Геродот (V століття до нашої ери), описуючи побут скіфів, говорив, що в традиційному одязі цього народу використовувалася вишивка. Скіфи – це древні племена, що населяли степову зону нинішньої України.
Арабські джерела, які відносяться до Х століття, згадують русів, які носили одяг з вишивкою. Археологічні розкопки підтверджують давнє походження вишиванки: на Черкащині була знайдена збережена сорочка, походження якої відносять до IV століття.
Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, як, за повір’ями, оберігали їх власників від зла. Саме тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах, подолі так, щоб малюнок торкався тіла. Для кожного ритуалу була особлива вишиванка. Дітям при народженні дарували вишиту сорочу, аби та оберігала їх від злих духів.
Першу школу вишивки в Київській Русі було створено ще в ХІ столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха. У ній опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом.
Сорочка (особливо чоловіча) – символ кохання й вірності. У давньому замовлянні говорилося: “Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був”. Кожна дівчина повинна була вишити сорочку своєму майбутньому чоловікові
Поєднання вишиванки з європейським одягом
На межі XIX – XX століть у містах спостерігається тенденція відокремлення вишиванки від традиційного костюму. Це в першу чергу стосується чоловічої вишитої сорочки, яку починають носити в поєднанні з європейським одягом. В сільській місцевості й далі слідували традиціям.
Вважається, що першим сміливцем, хто пішов на таке поєднання, був Іван Франко, який одягнув поверх вишиванки піджак.
З давніх-давен і до сьогодні українці можуть похвалитися більше, ніж сотнею технік виконання вишивки! Таке різноманіття свідчить як про любов пращурів до краси та їх винахідливість, так і про незамінність вишитого одягу на всій території України. Найбільш популярні прийоми: вишивка хрестом та гладдю, бігунок, мережка та ін.
В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили навіть чоловіки.
Одна з найоригінальніших вишиванок – борщівська. Така сорочка розшита чорними нитками. Є легенда, що коли турки і татари знищили практично всіх чоловіків у Борщеві, жінки цього і сусідських поселень протягом декількох поколінь одягали саме такі чорно-білі сорочки в знак скорботи та печалі.
Символізм кольорів у вишивці давніх українців
Найпоширеніші та найбільш шановані давніми українцями кольори – червоний та чорний. Вони вважалися магічними. Червоний свідчив про життєдайну енергію сонця, кохання, радість землі. Чорний – в жодному разі не колір смерті чи жалоби, як ми звикли вважати, швидше навпаки: пращури наділяли його магією життєвої сили рідної землі, він уособлював безліч таємних знаків і закликів до родючого ґрунту, що забезпечував урожай і достаток.
Відповідно, дослідники вважають, що білий колір символізує світло і високодуховність, синій – холод і воду (є дуже часто антиподом червоному), жовтий – відображає свободу і щастя. Щодо зеленого кольору, то він є найулюбленішим серед українців після чорного і червоного. Він символізує ріст і розвиток, прагнення життя і молоду, дужу силу. Коричневий у вишивці ототожнюється із засіяною ріллею, а сірий – з рівновагою та здійсненням бажань.
На українських модних подіумах тема вишивки подається в найрізноманітніших варіантах. Багато відомих українських дизайнерів дуже вдало обігрують наш традиційний одяг, презентуючи і на батьківщині, і всьому світові чудові зразки своєї творчості. Наш національний етно-колорит продовжує надихати і закордонних дизайнерів, які створюють все нові й нові варіанти інтерпретацій традиційних українських візерунків.
Вишиванка – берегиня генетичного коду українців.
Одягаймося модно, стильно, вишивано-різнобарвно!
Вишиванка – берегиня генетичного коду українців.
Вишиванка – символ приналежності до роду та нації, ознака українськості, яка вирізняє українця у багатомірному, багато вбраному світі, це наш етнічний бренд.
Цей день не є офіційним, але відзначають його не тільки в Україні, але й за її межами – українці та всі прихильні до нас та до нашої культури люди.
Леся Воронюк – українська письменниця, журналіст та громадський діяч, член Національної спілки журналістів України. Саме вона у 2006 році стала ініціаторкою Дня вишиванки, який відзначають щороку в третій четвер травня.
Вважається, що першим сміливцем, хто пішов на поєднання вишиванки з європейським одягом, був Іван Франко, який одягнув поверх вишиванки піджак.
Рекорд Дня вишиванки
П’ятирічний ювілей свята ознаменувався встановленням Гіннесівського рекорду за кількістю людей у вишиванках в одному місці. На Центральній площі Чернівців зібралося понад 4000 людей у вишиванках.
Одягаймося модно, стильно, вишивано-різнобарвно!
