Завжди була впевнена в тому, що людина, яка має власну думку, не потрапить під чужий вплив. А значить, не потрапить під різні види залежності: психологічні, релігійні, ідеологічні. Без власної думки немає особистості. Тому, навчати школярів мислити, говорити, не боячись помилитися, це інвестиція у їхнє майбутнє, яке допоможе їм стати успішними, критично мислячими і творчими людьми.

На уроках історії і громадянської освіти маю неабияку можливість довести учням, що кожна думка- важлива, навіть якщо вона відрізняється від інших.

Бо кожна помилка-можливість навчитися новому.

В березні вирішила провести диспут з учнями 7-8 класів Голопристанського ліцею №2 на складну тему “Патріотизм- мода, чи самосвідомість нації?”

Напередодні оголосила дітям дві тези, які мали обговорити на диспуті.

• -Патріотизм – це мода. Зараз стало модно і вигідно (в моральному та матеріальному відношенні) бути патріотом й заявляти про це.
•  
• -Патріотизм – природне почуття кожної нормальної людини, яка відчуває себе громадянином. Сучасна молодь пишається своєю країною.

Почала диспут з того,що для мене  патріотизм – це  почуття людини, яка поважає свою націю, державу, знає історію свого народу, держави; пишається матеріальними і духовними надбаннями свого народу, знає і говорить своєю мовою, береже звичаї і традиції, пам’ятає  і шанує своїх предків, щоб не перервався зв’язок поколінь. Ви, як сучасна молодь – це Україна завтра. Тому так важливо виховати себе відповідальним за долю  свою і своєї Батьківщини.

Нині українське знаходиться на піку популярності. Українські національні символи всюди: мова, музика, одяг… До того ж не лише в Україні, а й за кордоном. Національні візерунки й поєднання синього і жовтого кольорів використовують дизайнери зі світовими іменами. Що це? Данина моді чи справжній прояв патріотизму?

Сашко , учень 8-б класу: “ Патріотизм — це відповідальність. Мало просто любити Україну на словах, потрібно діяти. Купувати українські товари, підтримувати армію, сумлінно навчатися, щоб стати хорошим спеціалістом і відбудовувати країну — все це прояви сучасного патріотизму.”

Катерина ,учениця 8-А класу: “Патріотизм має безліч виявів. Для когось це жовто-блакитний стяг на вікні, для когось — шепіт молитов за захисників, а для когось — запах скошеної трави в рідному селі та мамина колискова.

Це відчуття дому, яке не зникає, навіть якщо ти далеко. Патріотизм — це коли болить за кожен удар по рідній землі й коли серце переповнює гордість за кожну маленьку перемогу твого народу. Це тиха, але незламна любов, яка тримає нас разом і дає сили йти вперед.”

Крістіна, учениця 8-А класу: “Патріотизм — це не просто гучне слово про любов до Батьківщини. Це щоденні вчинки, які роблять нашу країну кращою.

Для мене патріотизм починається з поваги до свого дому, рідної мови та культури. Коли я розмовляю українською, сортую сміття або допомагаю тим, хто цього потребує, я проявляю турботу про свою державу. Сьогодні українці доводять усьому світові, що патріотизм — це сила, здатна об’єднати мільйони людей заради спільної мети.”

 Марія, учениця 7-А класу: “Бути патріотом — означає пишатися своїм корінням, знати історію та працювати заради майбутнього України. Кожен із нас на своєму місці може зробити маленький внесок у велику перемогу та процвітання нашої Батьківщини.”

Чи можна назвати патріотизм –  однією з ланок людського характеру?

 Подібно до любові, патріотизм керує людською свідомістю, заставляючи робити великі і малі вчинки в ім’я своєї Батьківщини. Патріотизм – величний вияв нескінченної любові до рідного краю.  Патріот живе у єдності зі своїм народом, він живе своїм народом, адже життя народу стає його життям. І формувати цю рису моє завдання, як вчителя.

Та на жаль, у нашому сучасному українському суспільстві кількість патріотів з часом зменшується. Багато людей під впливом економічної кризи, соціальних недостатків починають з відчуженням  відноситися до країни. І дух патріотизму в їхніх серцях починає повільно втухати, як маленький вогник під час дощу. Дух патріотизму починає перетворюватись на інший дух – дух презирства. З країни виїжджає багато людей, юнаки шукають собі “білого білета”, щоб не йти в армію, а дух національної свідомості ледь жевріє своїм маленьким, майже потухшим вогником. Значна частина населення навіть не знає української мови, а говорить на чужому всім народам наборі слів із різних мов, який ми називаємо суржиком.

Не новина, що сьогодні поняття «патріотизм» набуло для кожного українця абсолютно нового, глибокого змісту. Це вже не абстрактний термін із підручників, а жива емоція, дія та стан душі.

Впевнена, що справжній патріотизм є абсолютно свідомим вибором людини. Його не можна нав’язати силою чи виховати лише гаслами. Він народжується тоді, коли людина відчуває нерозривний зв’язок зі своєю мовою, культурою та народом. Це здібність, сміливість і  готовність захищати свої цінності, свободу та право жити на рідній землі.  І ці якості мушу формувати я, як вчитель.

 Наша єдність та взаємодопомога доводять, що патріотизм — це рушійна сила, яка веде Україну через будь-які випробування до світлого майбутнього.

Колодій Олена Анатоліївна